З батьком чи матір’ю: особливості визначення місця проживання дитини

Процедура розлучення – сама по собі є формальною процедурою, адже чоловік чи жінка вже давно «про себе» прийняли таке рішення. Тому розлучення не викликає багато питань. Інша справа – визначити із ким залишиться проживати дитина.

Якщо шлюб між батьками не був укладений, або був розірваний за рішенням суду, то проживання когось окремо від дитини не зменшує прав та обов’язків батьків. Якщо батько (мати) не виконують свої обов’язки відносно дитини, то вони притягуються відповідними органами до відповідальності.

Виховання, піклування, забезпечення розвитку покладаються як на матір, так і на батька після розлучення. Конвенція про права дитини наголошує, що при розлученні дитини з одним або обома батьками дитина все одно має право на підтримання стосунків та контактів з ними на регулярній основі. Мати, батько та дитина мають право безперешкодно спілкуватись між собою, крім випадків, коли таке право обмежене (наприклад, один з батьків жорстоко поводиться з дитиною).

Батьки повинні поважати права дитини і її людську гідність, тому вони мають дотримуватися своїх прав та обов’язків.

Інтереси дитини є пріоритетними при визначенні того із ким залишиться проживати дитина.

Сімейним кодексом передбачено, що місце проживання дитини визначається:

• до 10 років – за згодою обох батьків;
• з 10 до 14 років – за спільною згодою батьків та дитини;
• з 14 років – самостійно дитиною.

Батьки або інші особи, які виховують дитину, зобов’язані забезпечити в межах своїх здібностей умови життя, які необхідні дитині для її розвитку.

 Варіанти визначення місця проживання дитини:

1. договірний — батьки домовляються щодо здійснення батьківських прав та обов’язків і укладають договір, завірений нотаріально.
2. вирішення спору органом опіки та піклування.
3. судовий – за рішенням суду.

Нотаріальний договір є більш детальним і сторони можуть домовитися про будь-які нюанси.

Наприклад, в дні та час, визначені в договорі мати зобов’язана кожну п’ятницю приводити дитину у місце проживання батька за адресою:  ________ для зустрічі з батьком. При цьому надавати дитині кількість речей, які необхідні для перебування у батька на протязі ___ днів та ін.

Крім того, в такому договорі можливо визначити розмір аліментів для того з батьків, хто проживає окремо.

Нотаріально посвідчений договір може бути розірвано у судовому порядку на підставі його неналежного виконання матір’ю або батьком.

Необхідно пам’ятати, що умови такого договору не можуть порушувати права дитини.

Визначення місця проживання дитини за нотаріальним договором між обома батьками можливе лише до досягнення дитиною 14 років, адже згідно Цивільного кодексу України особа, що досягла 14 років може самостійно обирати собі місце проживання.

Через органи опіки і піклування

Один із батьків, який бажає визначити місце проживання дитини звертається до органу опіки та піклування за місцем перебування дитини із відповідною заявою. На засіданні спеціальна комісія проведе бесіди з обома батьками, обстежить житлово-побутові умов кожного, оцінить всі інші обставини і винесе рішення щодо місця проживання дитини.

Під час складання висновку оцінюється ставлення дитини до кожного з батьків, їх відношення до своїх обов’язків, вік дитини, стан здоров’я, тощо.

Дані комісії скликаються раз або два рази на місяць. Тобто питання вирішиться однозначно швидше, ніж у судовому порядку.

Якщо особа не має самостійного доходу, то ані суд, ані органи опіки не можуть передати їй дитину для проживання.

Судовий порядок – коли сторони не можуть визначитись із місцем проживання дитини.

Особливості:

• Позовна заява подається за зареєстрованим місцем проживання або перебування відповідача.
• третьою особою залучається орган опіки та піклування за адресою перебування дитини.
• Позивачу необхідно довести чому саме із ним має проживати дитина (надати докази заробітку, стану здоров’я, тощо).

Розглядаючи позовну заяву суди вважають, що права батька і матері є рівними, але також оцінюють і виконання ними своїх батьківських обов’язків.

При визнафченні місця проживання дитини з одним із батків суди насамперед виходять з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв’язки, місце навчання, психологічний стан тощо.

Дитині не визначать місце проживання із батьком (матір’ю) якщо:

• у них відсутній самостійний дохід;
• вони зловживають спиртним або наркотиками;
• мають аморальну поведінку і спосіб життя;
• дитиною піклується інша особа;
• створюють для дитини атмосферу нелюбові;
• не забезпечують дитину морально та матеріально.

Отже, підсумовуючи викладене можна дійти висновків, що:

1. рівність прав обох батьків щодо проживання дитини з одним із них;
2. при вирішення питання інтереси дитини мають першочергове значення;
3. перевага надається тому, хто найкраще зможе забезпечити інтереси дитини.